ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ЗА УМОВ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: ДО ПИТАННЯ ПРО РЕГІОНАЛЬНУ УПРАВЛІНСЬКУ МОДЕЛЬ

УДК 377.35:65.016.4 Білоконенко С.П., канд. філол.наук, доц.

Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу, м. Одеса

Історія європейських практик децентралізації сфери професійної освіти (далі – ПО) доводить, що відцентрові процеси мали переконливо позитивний ефект у тих країнах, де практика регіонального управління ПО вибудовувалася на вже визначених короткострокових, середньострокових цілях та завданнях, формування яких визначалося актуальними пріоритетами розвитку регіону або субрегіональними (державними) чинниками [1].

Викладене вище дає підставу стверджувати: процес децентралізації в Україні, зокрема. системи ПО, враховуючи навіть постійну нестабільність загальнодержавної економічної ситуації, все ж таки може розраховувати на успіх у тому регіоні, який вже має:

а) науково обґрунтований системний аналіз наявних закономірностей регіонального розвитку;

б) сформульовані на його основі стратегічні регіональні пріоритети, потреба у яких є умовою «підвищення ефективності суспільного виробництва; вдосконалення суспільно-господарських, міжрегіональних, міжгалузевих пропорцій; наближення територіально-галузевої структури виробництва до структури суспільних потреб» [2],

в) конкретні практичні цілі та завдання, що є сукупними складовими загальної концепції кожного стратегічного регіонального пріоритету,

г) сучасну регіональну систему управління ПО, як складову управління регіонального розвитку.

Системний аналіз наявних закономірностей регіонального розвитку – справа науковців. Одеса має достатній науковий потенціал для проведення такої роботи у короткий термін. Основним виконавцем наукових досліджень доцільно визначити Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, який вже має вагомі результати, зокрема, за напрямом «Подолання територіальних диспропорцій та модернізація управління соціально-економічним розвитком південних регіонів України» [3].

Стратегічні регіональні пріоритети, сформульовані на основі системного аналізу, піддаються обговоренню на рівні територіальних громад, починаючи від сільських та селищних органів місцевого самоврядування, отримують субрегіональну уточнюючу варіативність на рівні конкретних практичних короткострокових та середньострокових цілей та завдань. Погодьмося, таких підхід суттєво відрізняється від фактично формального укладання більшості районних та почасти й обласних програм соціально-економічного розвитку.

Тому, говорячи про децентралізацію управління, зокрема, системою ПО, стає очевидним, що на рівні сучасних методологічних підходів її регіоналізація повністю залежить від якості регіонального управління – від органічно поєднаної діяльності регіональних органів державного управління та органів місцевого самоврядування, з одного боку, і новостворених незалежних наглядових структур, з іншого.

«Неприродність» перебування сфери ПО у підпорядкуванні регіональних органів управління освітою, винятковість сучасних проблем та завдань ПО, в основі яких міститься прогнозована децентралізація, розпочата цього року на рівні фінансування, переконує у необхідності утворення окремих структурних підрозділів з питань ПО рівня регіональної виконавчої влади.

Безперечно, професійна якість державно-регіональної управлінської ланки ПО в умовах ринкових відносин, ескалації економічних проблем, суттєвого скорочення виробничих потужностей, «зношуванням основних фондів, використанням застарілих технологій, зменшенням обсягу щодо професійного навчання кадрів» тощо матиме визначальне значення та цінність. За таких об’єктивно несприятливих умов для практичної реалізації пріоритетів регіонального розвитку управлінець все ж зобов’язаний враховувати й конституційні гарантії щодо задоволення потреб населення у ПО, й необхідність забезпечення ефективного використання робітничих кадрів та створення умов для його відтворення тощо. Крім того, до кола відповідальних компетенцій державної управлінської ланки ПО на регіональному рівні повинні входити і кадрове забезпечення розвитку регіону та конкретного субрегіону шляхом реалізації регіональних (частково державних) програм, надання підтримки різним ланкам підприємництва, вирівнювання диспропорцій зайнятості населення тощо.

Виходячи із викладеного вище, «управління децентралізованою системою профтехосвіти та забезпечення її роботи потребує сильних професійних керівників та лідерських якостей. Процес децентралізації повинен враховувати необхідність розвитку потенціалу працівників місцевих органів та закладів профтехосвіти для того, щоб вони могли виконувати завдання відповідно до підвищеного рівня своєї відповідальності» [4].

Передбачувана актуальність потреби у фахових управлінцях ПО повинна бути задоволена шляхом уведення окремої спеціалізації підготовки державних службовців на рівні регіональних інститутів державного управління. Окрім цього, якість та ефективність децентралізації ПО можлива лише у разі запровадження регіонального інституту соціального партнерства між державно-регіональною управлінською ланкою ПО, громадськими та державно-громадськими структурами на основі встановлення спільної відповідальності усіх учасників та надання особливих пріоритетів роботодавцям. Формами новостворених незалежних наглядових структур у сфері ПО можуть бути ради соціального партнерства, до складу яких слід мотивовано залучити керівників підприємств, науковців, представників бізнесових структур, незалежних профспілок, місцевих органів виконавчої влади, профтехосвіти.

http://www.segodnya.ua/opinion/pokidinacolumn/vryatuvati-profesynu-osvtu-705822.html#_ftn9
Децентралізація управління професійно-технічної освітою: монографія / авт. кол. В.І.Свистун, Д.Д.Айстраханов, Г.В.Єльникова та інші. – К.: Педагогічна думка. – С.9.
http://www.impeer.od.ua/index.php/about/achievements
http://old.mon.gov.ua – Інформаційна довідка про децентралізацію професійно-технічної освіти (від основних аспектів до питання самоврядування професійно-технічних навчальних закладів).