проєкт #Незламні_Голодомором

…Голод приводив людей до повного фізичного виснаження, до патологічних змін у психіці людей. Ось чуттєві штрихи: здивування, розгубленість, непевність, зневіра, страх, спустошення, збайдужіння. З іншого — жорстокість, спокуса, злість, безглуздість, владність, сила. Панувала мораль тоталітарного, чужого людській природі суспільства. Нікого не цікавила доля людей. Ніколи не забуду, як біля двору йшла молода жінка. Сама худенька, а ноги товсті, як колодки. Попросила води. Я винесла їй «бражник», кружку води. Подякувала мені. Перейшла через греблю і померла. Люди їли все, що, на їх думку, могло врятувати їм життя.

(зі спогадів Марії Миколаївни Отченаш село Писарівка, Подільський район, Одеської області)

Ми надихнулись проєктом студентів Української академії лідерства Українська академія лідерства, які першими у світі створили онлайн ресторан пам’яті «Непораховані з 1932». Студенти Академії відтворили страви, які їли українці у голодні роки! Ціна кожної страви — врятовані людські життя. Частину рецептів були створені за спогадами власних дідусів та бабусь, яким вдалося вижити ⠀ Онлайн-ресторан став продовженням проєкту «Uncounted since 1932», який створили у партнерстві з агенцією «Gres Todorchuk PR» у 2017 році. Минулі три роки студенти організовували вуличні поп-ап ресторани зі стравами часів Голодомору і пригощали всіх охочих у семи містах країни, а також в Ізраїлі та Бельгії. Акцію у Брюсселі весною 2018 року було відзначено трьома нагород Effie Awards як за одну із найуспішніших комунікаційних кампаній в Україні. Перехожі ділилися своїми враженнями від страви, дехто розповідав про своїх рідних, що пережили голод.

Щоб більше українців дізналися про геноцид нашої нації, щоб ця тема була важливою історичною пам’яттю для сучасників, аби ця трагічна сторінка в історії українського народу не повторилася знову Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу за підтримки Центру патріотичного виховання дітей та молоді Центр патріотичного виховання та організації дозвілля дітей та молоді.Одеса беручи за основу працю Державного архіву Одеської області розпочинає проєкт #Незламні_Голодомором

Протягом тижня ми будемо виставляти фотореконструкцію страв зі спогадів очевидців Голодомору 1932- 1933 роках, які проживали в Одеській області.

ОСТАТЮК ІВАН( с. Пасицели, Балтська міська громада, Подільський район, Одеської області)

Щоб врятуватися від вірної смерті, наш батько поїхав на Донбас працювати на шахті. Він, колишній здоровий військовий моряк, теж почав пухнути. Пам’ятаю й досі, як восени 1932 року мати, я і сестра проводжали його на станцію Балта. Це була трагічна картина. Нам не вірилось, що такий кремезний, веселий колись чоловік дивився на нас якимись байдужими очима, в яких світилося одне бажання — їсти. Смерть косила людей із зими 1932-го до літа 1933-го. Навесні 33-го від батька з Донбасу надійшла перша допомога: макуха, ячмінні крупи, дерть. Нашій радості не було меж. Але така допомога була все ж недостатньою. Я, сестра та матір почали їсти жом, мелясу. Весною 33-го, у дні відлиги, ходили на колгоспне поле шукати мерзлу картоплю, з трухляви якої ще й млинці готували. Ми з сестрою ходили до школи, й мати на сніданок готувала нам «бевку». Що це таке? У кип’яченій воді на цілу каструлю розчинювали 2 — 3 ложки житнього борошна. Весною 33-го на подвір’ях та дорогах лежали трупи померлих з голоду. Здавалося: уже весна, можна й вижити. Дочекались літа. Налилися колоски пшениці й жита. І недозріле зерно часто ставало причиною смерті. Односельці, наваривши зерна, з’їдали його відразу, а на другий день помирали від запалення шлунку й кишок. Мертвих людей скидали в безтарки й звозили в спільну яму на цвинтар. Тоді ж померло п’ять моїх однокласників. Важко було бачити відчай людей. І в нас були факти людоїдства.

На фото "Бевка" Що це таке? У кип’яченій воді на цілу каструлю розчинювали 2 — 3 ложки житнього борошна.