До 150-річчя від дня народження Василя Стефаника

Він не любив порожніх слів, порожніх сюжетів і порожніх людей. Його лаконічна проза – наче запечена кров. Кожне Стефаникове слово вагоме, живе, сповнене буття, великого болю і великої ніжности. Слово «біль» дуже часто трапляється і в його творах, і в його листах. Все життя – не надто довге – 65 років – боліло його серце і за народ, і за рідний край. Його новели належить до вершин красного письменства і найкращих зразків європейського експресіонізму. Вони перекладені 20 мовами світу. Він вважав писання «самогубною справою, як сільська робота або любов»: «Люди під гнітом своєї роботи скалічіють, а ще – кожна дрібниця, яку я пишу – граничить із божевіллям. Я нічого в світі не боюся, як самого себе». А ще казав, що «Немає більшої драми в житті, якщо нікого не любити. Тоді ти мертвий».

До затвержденного плану заходів з підготовки та відзначення 150-річчя від дня народження Василя Стефаника в училище були проведені інформаційні, освітні, виховні заходи з висвітленням історичних сторінок життя та творчості Василя Стефаника, його внесок у культурне та соціальне-політичне життя України!




Избранные посты
Посты скоро появятся
Следите за обновлениями
Недавние посты