…Голод приводив людей до повного фізичного виснаження, до патологічних змін у психіці людей. Ось чуттєві штрихи: здивування, розгубленість, непевність, зневіра, страх, спустошення, збайдужіння. З іншого — жорстокість, спокуса, злість, безглуздість, владність, сила. Панувала мораль тоталітарного, чужого людській природі суспільства. Нікого не цікавила доля людей. Ніколи не забуду, як біля двору йшла молода жінка. Сама худенька, а ноги товсті, як колодки. Попросила води. Я винесла їй «бражник», кружку води. Подякувала мені. Перейшла через греблю і померла. Люди їли все, що, на їх думку, могло врятувати їм життя.

(зі спогадів Марії Миколаївни Отченаш село Писарівка, Подільський район, Одеської області)

​

...Hunger led people to complete physical exhaustion, to pathologic changes in people's psyche. Here are the sensual touches: surprise, confusion, uncertainty, despair, fear, desolation, indifference. On the other hand - cruelty, temptation, anger, stupidity, authority, power. The morality of a totalitarian society alien to human nature reigned. No one was interested in the fate of people. I will never forget how a young woman was walking near the yard. She is thin, and her legs are as thick as blocks. She asked for water. I brought her a "brazhnik", a mug of water. She thanked me. She crossed the dam and died. People ate anything they thought could save their lives.

(from the memoirs of Maria Mykolaivna Otchenash, Pysarivka village, Podilsky district, Odesa region)

​

Ми надихнулись проєктом студентів Української академії лідерства , які першими у світі створили онлайн ресторан пам’яті «Непораховані з 1932». Студенти Академії відтворили страви, які їли українці у голодні роки! Ціна кожної страви — врятовані людські життя. Частину рецептів були створені за спогадами власних дідусів та бабусь, яким вдалося вижити ⠀

Онлайн-ресторан став продовженням проєкту «Uncounted since 1932», який створили у партнерстві з агенцією «Gres Todorchuk PR» у 2017 році. Минулі три роки студенти організовували вуличні поп-ап ресторани зі стравами часів Голодомору і пригощали всіх охочих у семи містах країни, а також в Ізраїлі та Бельгії.

Акцію у Брюсселі весною 2018 року було відзначено трьома нагород Effie Awards як за одну із найуспішніших комунікаційних кампаній в Україні. Перехожі ділилися своїми враженнями від страви, дехто розповідав про своїх рідних, що пережили голод.

​

Щоб більше українців дізналися про геноцид нашої нації, щоб ця тема була важливою історичною пам’яттю для сучасників, аби ця трагічна сторінка в історії українського народу не повторилася знову Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу за підтримки Центру патріотичного виховання дітей та молоді  беручи за основу працю Державного архіву Одеської області розпочинає проєкт #Незламні_Голодомором

​

We were inspired by the project of the students of the Ukrainian Academy of Leadership, who were the first in the world to create an online memory restaurant "Unnumbered since 1932". Academy students have recreated dishes that Ukrainians ate during the famine years! The cost of every meal is a life saved. Some of the recipes were created based on the memories of their own grandparents who managed to survive

The online restaurant was a continuation of the "Uncounted since 1932" project, which was created in partnership with the "Gres Todorchuk PR" agency in 2017. Over the past three years, students have organized street pop-up restaurants serving food from the days of the Great Famine and entertaining anyone who wanted to be in seven cities in the country, as well as Israel and Belgium.

The campaign in Brussels in the spring of 2018 was awarded three Effie Awards as one of the most successful communication campaigns in Ukraine. Passers-by shared their impressions of the meal, and some told of relatives who survived the famine.

So that more Ukrainians learn about the genocide of our nation, so that this topic is an important historical memory for contemporaries, so that this tragic page in the history of the Ukrainian people is not repeated again. And organization of leisure time for children and youth. Odesa, based on the work of the State Archive of the Odesa Region, is starting a project#Unbreakable_by_Holodomor

 

2021 рік    

 

ОСТАТЮК ІВАН

(с. Пасицели, Балтська міська громада, Подільський район, Одеської області)

Щоб врятуватися від вірної смерті, наш батько поїхав на Донбас працювати на шахті. Він, колишній здоровий військовий моряк, теж почав пухнути. Пам’ятаю й досі, як восени 1932 року мати, я і сестра проводжали його на станцію Балта. Це була трагічна картина. Нам не вірилось, що такий кремезний, веселий колись чоловік дивився на нас якимись байдужими очима, в яких світилося одне бажання — їсти. Смерть косила людей із зими 1932-го до літа 1933-го.

Навесні 33-го від батька з Донбасу надійшла перша допомога: макуха, ячмінні крупи, дерть. Нашій радості не було меж. Але така допомога була все ж недостатньою. Я, сестра та матір почали їсти жом, мелясу. Весною 33-го, у дні відлиги, ходили на колгоспне поле шукати мерзлу картоплю, з трухляви якої ще й млинці готували.

Ми з сестрою ходили до школи, й мати на сніданок готувала нам «бевку». Що це таке? У кип’яченій воді на цілу каструлю розчинювали 2 — 3 ложки житнього борошна.

Весною 33-го на подвір’ях та дорогах лежали трупи померлих з голоду. Здавалося: уже весна, можна й вижити. Дочекались літа. Налилися колоски пшениці й жита. І недозріле зерно часто ставало причиною смерті. Односельці, наваривши зерна, з’їдали його відразу, а на другий день помирали від запалення шлунку й кишок. Мертвих людей скидали в безтарки й звозили в спільну яму на цвинтар.

Тоді ж померло п’ять моїх однокласників. Важко було бачити відчай людей. І в нас були факти людоїдства.

На фото "Бевка"

Що це таке? У кип’яченій воді на цілу каструлю розчинювали 2 — 3 ложки житнього борошна.

​

 IVAN OSTATYUK

(Pasytseli village, Baltic city community, Podilsky district, Odesa region)

To save himself from certain death, our father went to Donbas to work in a mine. He, a healthy ex-military sailor, also began to swell. I still remember how in the fall of 1932, my mother, my sister and I escorted him to the Balta station. It was a tragic picture. We couldn't believe that such a stout, cheerful man once looked at us with some blank look in which one desire shined - to eat. Death mowed down people from the winter of 1932 to the summer of 1933.

In the spring of the 33rd, my father received the first aid from the Donbass: cake, barley groats, dirt. Our joy knew no bounds. But such help was still not enough. My sister, mother and I started eating porridge and molasses. In the spring of 1933, during the thaw, they went to the collective farm field to look for frozen potatoes, the carcasses of which were also used to make pancakes.

My sister and I went to school, and our mother cooked us "bevka" for breakfast. What it is? 2-3 spoons of rye flour were dissolved in boiled water for a whole pan.

In the spring of 1933, the corpses of those who died of hunger were lying in the yards and on the roads. It seemed: it is already spring, it is possible to survive. We waited for summer. Ears of wheat and rye poured in. And unripe grain often became the cause of death. The villagers, having boiled the grains, ate it immediately, and the next day they died from inflammation of the stomach and intestines. Dead people were thrown into beztarks and taken to a common pit at the cemetery.

Five of my classmates died at the same time. It was hard to see people's despair. And we had facts of cannibalism.

In the photo "Bevka"

What it is? 2-3 spoons of rye flour were dissolved in boiled water for a whole pan.

​

​